Точного визначення другої уваги не існує.
Цим терміном називають або наше сприйняття фону, тобто всіх навколишніх об’єктів без визначення якогось з них як головного, або певне містичне сприйняття світу.
Ми тут опишемо суто наукове явище - сприйняття фону.
Воно дісталось нам від еволюційних предків. Наприклад, сидить собі мавпа біля річки та займається своїми справами, дме вітер, і через це шумить очерет.
Та й най собі шумить, мавпі до того справи немає. Але ось раптом серед цього шуму вона чує хрускіт зламаної очеретини чи гілки.
Реакція мавпи миттєва - настороженість із готовністю до втечі.
Виходить, що мавпа постійно слухала очерет, просто поки його звук не віщував загрози він залишався тлом, але як тільки аналіз цього тла показав небезпеку миттєво увімкнулась перша увага і мавпа зреагувала.
Висновок - друга увага потрібна для того, щоб вчасно реагувати на потенційно небезпечні зміни довкілля.
Для того, щоб її розвинути є проста і ефективна вправа - потрібно “розтягнути” першу увагу(про неї писали раніше) до рівня другої.
Тобто максимально розфокусуватися.
Спробуйте включити в поле усвідомлення все, що бачите, чуєте, відчуваєте на дотик, смакуєте, реєструєте носом. І тримайте цей стан так довго, як зможете.
Звучить дуже просто та на практиці це не так то й легко.
Спробуйте і пишіть враження в коментарях.
